- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- Наразі я читаю книгу «Древняя Русь и Скандинавия» Катерини Мельникової. До цього читав скандинавські саги «Круг Земной» про Олафа Святого і «Пасма про ісландців». Я перечитав ці книги, тому що хотів дізнатися більше про історію Київської Русі. Адже, як не дивно, зі скандинавських саг про нашу історію можна дізнатися більше, аніж з власних першоджерел. Найдавніше письмове джерело «Слово о полку Ігоревім» було бездарно втрачено у 1812 році, а «Повість минулих літ», як виявилося, нещадно переписувалася і підтасовувалася з часів Ярослава, «Велесова Книга» - ймовірно підробка, і тільки скандинавські саги та графіті Софійського собору можуть пролити трішки світла на загублену в мороці історію середньовіччя. Цей матеріал мені також важливий для написання нової книги.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Що б я радив почитати? Мабуть, поетичну збірку молодого московського поета Олексія Шмельова «Апельсиновые рощи». І взагалі його вірші та пісні, які не ввійшли в цю збірку.

Тело устанет маяться.

Время пойдет назад.

Что от меня останется?

Звезды да листопад...

И перестав безумствовать,

Буду до первых снегов

Каждой прожилкой чувствовать

Близость твоих шагов...

Нежно, по-детски неистово,

Буду опять и опять,

В скверах осенними листьями

Ноги твои целовать...

Что же тогда печалиться?

Что в слезы прятать взгляд,

Раз у тебя останутся -

Звезды и листопад.

Які зрілі вірші! А йому лише 25 років! Я їх прочитав одразу ж після завершення написання роману «Время» і був вражений, наскільки моя тема - страждань і переживань п´ятдесятирічного чоловіка співзвучна юній людині, яка лише входить у життя. Мабуть, його й мого героя об´єднало одне - почуття кохання, над яким Час немає влади.